Незнайомка з книжкою

Того ранку разом зі світанком до хатинки лісових фей прилетіла незнайомка. Її гостроконечна шапочка закінчувалась маленьким дзвоником, а на прозорих крильцях виблискували маленькі букви.
Господині спросоння відчинили двері хатинки і запросили гостю на сніданок.
- Як тебе звуть? Ти така маленька. Куди летиш сама?
- Я Літера. Книжкова фея. Давно жила у бібліотеці староого замку на краю землі. Серед книжок час не має такої дії, як в іншому світі, тому й виглядаю такою юною. Будівля давно вже пустувала, тому волога добралась і до книжкових полиць. Я робила все, що могла, але цього було замало. Тому я тут у пошуках нового житла.
- Довго тобі ще доведеться подорожувати, - сказала Мудрість, що тримала в голові і всі карти з селищами та містами. - Поки відпочинь кілька днів у нас.
Але книжкова фея просто так сидіти не могла. У лісових фей вона знайшла кілька книжок, які з задоволенням спочатку привела до ладу, а тоді прочитала.
Вона витягла з-під соїх крилець, що нагадували розкриту книгу, крихітний записник, де занотувала все цікаве. Потім важко зітхнула, дивлячись, що волога і її щоденника торкнулась. Це помітила і Посмішка.
Поки гостя відпочивала, лісові феї приготували їй ще один сюрприз - маленьку книжку і перо. Все це складалось у шкіряну торбинку, тому вода і вітер не могли нічого пошкодити.
Ввечері після того, як всі повечеряли, Літера з допомогою Мудрості намалювала карту, для Посмішки написала рецепт чудодійних ліків від суму, а Любов допомогла гості з дорожніми запасами.
Так само на світанку книжкова фея попрощалась з крилатими господинями лісу і вирушила далі.
А через кілька днів до лісової хатинки надійшов лист, у якому Літера повідомляла, що тепер живе при бібліотеці академії мистецтв. І подруга Акварелька учить її малювати.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна