Акварелька

Одного вечора Посмішка заварювала чай.
"Якби тут був новий порцеляновий заварничок. І всі наші крилаті подруги, щоб погомоніти..."
Вмить у її руках з маленького чайника виріс великий заварник, такий білий, що аж очі закліпали. Довкола на столі задзвееніли горнятка, яке з квіточкою, яке з хвилькою. А між ними виникли з книжкою і пензликом.
Дзвіночок за дверима повідомив про гостей, і Любов полетіла відчиняти.
Фіалка і Волошка радо обійняли лісових фей і зайшли до хатинки.
Відразу за ними прилетіли Хвилька і Золотко.
Крижинка і Сніжинка опинилися поруч з ними.
А Літера привела з собою нову подругу.
- Знайомтесь, Акварелька. Вона живе поруч зі мною у бібліотеці.
Феї обступили нову подругу. Її прозорі крильця згиналися веселками.
У руках замість чарівної палички були пензлик і крихітна палітра.
- Як чайник, подобається? - спитала вона Посмішку.
Та з несподіванки завмерла.
Фіалка розказувала збоку Мудрості:
- От присіла я на ромашку відпочити, а раптом таке бажання виникло всіх вас побачити...
І тут книжкова фея пояснила:
- Акварелька не просто фея-художниця. Вона малює мрії. І чим чистіша мрія, тим яскравіший малюнок. Який потім стає дійсністю.
- То це моя мрія про чайник і чаювання з подругами привела вас всіх сюди! - зраділа Посмішка і пішла розливати чай та різати щойно спечений пиріг.
- Так, - підтвердила Акварелька.
І знову підняла догори пензлика. Але, як не старалась маленька фея, її котеня було ледь помітним.
Вона навіть засмутилась:
- Ця мрія ще не виросла до справжньої. Тому й не здійснюється.
Усі феї пішли пити чай. Їм так сподобались чари Акварельки, що цілий вечір розпитували про мрії, які вже стали реальністю.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна