Зима в Африці

Холодний Північний Вітер захопився грою. Він підхопив залишені кимось санчата і підняв їх під самі хмари, що ось-ось мали посіяти вниз пухнастий сніг.
Вітрюган захопив найбільшу та найважчу:
- Доки я зможу вас нести, поки теплі вітри мені перешкодять?
І помчав з усім вдаль.
Над лісами, полями, ось велетня Дністра пролетів.
- А море подолаю? - цікавість Північного Вітру взяла гору і ...
Сині води спускались десь внизу. За мандрівниками підіймались хвилі, вода потемніла, а з Хмари впали кілька сніжинок.
Тільки через швидкість і холодний вітер вони були схожі на крижинки.
Жовта пустеля зустріла гостей теплом.
- Може, і її подолати встигну?
Вітер зібрав усі сили! І полетів через піски!
Та над невеликим оазисом з прохолодною водою і деревами він зупинився.
З несподіванки вниз впали санчата, а за ними з хмари полетіли зірочки-сніжинки.
Мавпенята, які якраз думали, чим на Новий Рік прикрасити бананові пальми, вмить підняли голови.
Носик однієї спочатку прикрасила сніжинка, яка швидко перетворилась на краплинку.
Інша розглядала пушинку-сніжинку на долоні:
- Ніколи такого не бачила, - сказала мама-мавпа, спускаючись донизу. - Що це?
І всі мешканці оазису обступили санчата.
Вони погладили гладеньке різнокольорове сидіння, спинку...
- Зима в Африці! Зима в Африці! - великий барвистий папуга Жак приземлився на сидіння.
- Зима? Що це? - мавпенята стрибали довкола птаха - він далеко де бував і любив розповідати про свої пригоди.
- Ось із хмари сипле сніг. Білий і пухнастий. З нього можна зліпити сніговика чи наробити сніжок. Тільки біда в тому, що у нас дуже тепло і сніжинки тануть.
Всі подивились довкола - серед зеленої трави і жовтого піску не залишилось жодної сніжинки.
- Але як у нас з'явились санчата - це взагалі загадка.
- Вітер приніс! Вітер приніс! - розкричались невгамовні мавпенята.
- Розкажи ще про Зиму, - попросила мама-мавпа.
- Зимою святкують Новий Рік, прикрашаючи не пальми, а ялинки. Довкола них танцюють і співають.
- Ось так, як ми? - і троє мавпенят почали стрибати довкола пальми.
- Ні, не так. Краще вам самим побачити.
- Як? Як? Як ми поїдемо?
- На санчатах.
Мавпочки сіли на незвичний транспорт і папуга повіз їх по піску.
Так вони їхали довго-довго. Спека була неймовірна. Та й санчата по піску погано їдуть. Матуся почала співати зимову пісеньку, щоб підтримати малят-мавпенят. Раптом сани підстрибнули, а папуга перетворився на великого оленя.
І вони полетіли , з'явився вітер, закружляли сніжинки. Десь внизу темніли спочатку морські води, А тоді загорілися вогниками міста та села.
Санчата все опускались і опускались, поки не зупинились біля ялинки, що сяяла святковими вогниками.
Ялинка росла посеред лісу і гості з теплих країв відразу побачили Зайчика-Вухастика, білочок Руденьку і Стрибунку. Ще й кілька снігурів прилетіли до ялинки, щоб повісити грона ягід.
На ялинці серед кульок, в котрих відбивалися мавпенята, гості побачили пряники і цукерки, горішки та гриби.
Все так смачно пахло, що найменша мавпочка не втрималась, схопила найближчі ласощі і відкусила шматочок.
Папуга знову перетворився у птаха і радісно заспівав:
- У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис...
- Хто такий лис? - обступили його мавпенята.
Якраз в ту мить лісові звірята, серед яких було і кілька руденьких лисенят, .побачили гостей:
- Та їм же холодно!!!
Зайчик побіг додому - його матуся варила найсмачніший чай в лісі.
Лисенята кинулись за шаликами - бабуся-лисиця довгі зимові вечори любила плести.
Білочки принесли ще теплих пиріжків з маком та горішками, з яблучками і малиною.
- Пригощайтесь, зігрівайтесь, - запрошували мавпочок.
Тут на галявину вийшов Олень з гарними рогами:
- То на нашому святі гості?! - зрадів він. - Поки тривають останні приготування, дозвольте вам наш зимовий ліс показати. Тут навіть санчата є! А ви розкажете, як тут зимою опинилися.
Розглядаючи ліс з малинниками, колючими кущами ожини, калиною з червоними ягідками, кремезними дубами, тендітними берізками, що майже зливалися зі снігом, зеленими соснами та смерічками, мавпенята розповідали наперебій, як у них санчата з неба впали і сніг пішов. Як вони сильно хотіли справжню зиму побачити. І це бажання здійснилось. Як по піску їхали і над морем летіли.
- Перед Новим Роком трапляються дива, - сказав Олень і його роги замерехтіли крихітними зірочками-сніжинками. - Пора нам до ялинки, пісні співати, хороводи водити і подарунків чекати.
Вже біля ялинки звірята спитали гостей:
- То як вам справжня зима?
- Казкова! - хором відповіли мавпочки. - Але хочеться додому.
Це почув і Дід Мороз, що привіз всім подарунки:
- Хай так і буде. А санчата залишіть на пам'ять.
Він сплеснув тричі у долоні і сани з гостями піднялися високо в небі. Вітер співав тихенько колискову, тому мандрівники заснули.
А прокинулися вже в рідному оазисі, кожен міцно обіймав подарований плед, а ще пакунок подарунків з країв, де взимку лежить сніг, і на свята прикрашають ялинку.

© Солтис-Смирнова Марія і Юлія Охремчук