Про сумне кошенятко

Жило десь на світі маленьке кошеня.
Мама його дуже любила, лагідно носила його з місця на місце, годувала та заспокоювала, коли малюк чогось боявся.
Але одного разу кішка пішла на полювання і не повернулась. Спочатку кошеня чекало маму вдома, але коли сильно зголодніло, вирішило пошукати її.
Малюк блукав вулицями, жалібно нявчав. але мама не озивалась.
Через певний час він зрозумів, що заблукав. Сів під будинок і заплакав, адже не тільки втратив маму, а й рідну домівку, де йому було затишно і безпечно.
У будинку, біля якого зупинилось кошеня, був продуктовий магазин. Якась жінка, коли побачила нещасне кошеня, налила йому в кришечку молока
Коли малюк поїв, від втоми і переживання він просто заснув.
Прокинувшись, кошеня подумало, що слід собі пошукати місце для ночівлі, бо на вулиці почало смеркати. Та й добре було б щось перекусити.
З такими думками малюк уже не таким пригніченим кроком як раніше побіг по вулиці.
Він не помітив, як на когось наткнувся. Це була маленька дівчинка, яка поверталась з прогулянки зі своїм татком.
-- Ой, яке миле кошеня, -- промовила вона.
-- Няв, -- відказав малюк, що означало і вибачення, і подяку.
-- Таточку, воно здається заблукало. -- сказала дівчинка, -- Може візьмемо його до себе додому.
-- Воно й справді дуже симпатичне, -- відповів батько, -- Якщо ти цього хочеш, то беремо.
-- Дякую, я буду його гарно доглядати, -- відповіла дівчинка, і нагнувшись до кошенятка, сказала, -- не бійся, я буду тобі хорошою мамою.
-- Няв. --подякував малюк і лизнув дівчинку в щоку.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна