Мишеня і Місяць

Того ранку Мишеня прокинулось ще вдосвіта.
Воно виглянуло з нірки і побачило над головою щось жовте, кругле і велике.
"Сир?" - подумало малятко.
"От би дістати його!"
Мишеня піднялось на пеньочок поруч, потягло лапки догори - далеко!
"Може, на дерево залізти? Треба якнайвище. Тільки на ньому Совуня живе."
Малюк подивився довкола і згадав про три високі сосни з іншого боку.
Він хутко добіг до дерев, вибрав найвищу і поліз догори.
Поки добрався до найнижчої гілки, втомився. Присів відпочити...
- Ти хто такий? І чого вночі не спиш?
Мишеня побачило поруч рудохвосту білочку.
- Я - Мишеня. Хочу ось той сир дістати, - показав він на небо.
Тільки на небі замість жовтого сиру висів блідий місяць.
Стрибунка побачила засмучене мишаче личко:
- Може, побудеш моїм гостем? Матуся вчора горіховий пиріг приготувала. І малинового чаю заваримо?
- Дякую, з задоволенням, - відказало Мишеня.
Він повернув голову туди, де ледь виднівся місяць: "Дякую тобі за пригоду, нового друга і сніданок."
І, здалось, Місяць навіть кивнув.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна