Переселення

Дятел Стук прокинувся вранці від дивних звуків.
Десь гудів мотор машини і чулися людські голоси.
А тоді під його рідним деревом люди почали копати яму.
Ось один корінець відламали, інший, затріпотіло листячко, що лишилось без живильної водиці.
"Зовсім поруч нірка мишки Тишки, а коло неї зайчики живуть! Пора тривогу бити!"
Застукотів дятел по стовбуру, підхопила тривожну новину сорока і рознесла лісом.
Тихенько збиралися звірі і птахи у дорогу, до сусіднього лісу.
Зітхнула мишка на порозі нірки - там у коморі ще кілька жмень зерна залишилось.
З сумом подивився зайчик Вуханчик на соковиті гілочки молоденької ліщини.
Задріботіли вгорі білочки Руденька і Пухнаста, залишаючи рідне дупло.
Попереду летіли птахи - зозуля, щиглик, іволга, кілька синочок, дятел і сорока.
А позаду стукали люди.
Ось впало дерево, котре ще недавно було домом для дятла.
- Вчасно ви нас попередили, - сказали білочки. - Пора шукати нову домівку.
Десь внизу біг за ними їжачок Колючка. Він страшенно не любив шуму, тому залюбки приєднався до друзів у переселенні.
Вони перебралися, допомагаючи один одному, через потічок, пройшли барвистою галявинкою і опинились у невеличкому ліску.
Тут панував спокій: десь щебетали пташки, дзвенів струмочок, стікаючи з камінця на камінець, тріпотіло листячко під легеньким вітром.
-Затишне місце, воно стане чудовим домом.
І звірята кинулись будувати і шукати собі нові домівки.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна