Бережімо Землю

Колись дуже давно, ще до того, як люди винайшли лампочку і автомобіль, Земля була чистою і квітучою.
У річках та озерах, морях і океанах жило багато різної риби, у небо підіймались не літаки, а великі і малі птахи.
А ліси, поля та луки населяли різні звірята й комахи.
Та от біда, з кожним великим винаходом Людина все більше забирала у Землі: їй потрібен був і ліс, і вода, а згодом і повітря.
Йде Людина разом з дитиною полем - рідку травичку зірве з коренем, пляшку з-під води кидає прямо по блакитних волошках до мишачої нірки. Так і закрила вихід.
Ні Миші зайти до діток, ані мишенятам вибратись.
Йдуть лісом - крихітний паросток дуба затоптали, не помітили гніздечка перепілки у траві - всі яйця побили.
Далі попри річку шлях їхній пролягає - кинула Дитина поліетиленовий пакет від печива у воду. Впав він на рибку, а їй все важче дихати.
Зібрались всі земні мешканці на раду: як же донести Людині, що вона - не єдиний мешканець Землі.
Сова перша взяла слово:
- Ліс вирубують, у полі квіти і трави нищать, повітря викидами забруднюють, води чистої годі й шукати! Треба щось робити.
Черепашка, що сиділа на листку латаття, запропонувала:
- Може, листа напишемо.
- Давайте! Давайте! - почулося звідусіль.
Написали вони листа до Людини.
Найшвидша пташка віднесла його до людського будинку і залишила на порозі.
- Дивіться, мамочко, татусю, нам лист! - зраділа Дитина.
- Мені ніколи, - відмахнулась Мама і пішла на роботу.
- Ой, я вже спізнююсь, - забідкався тато на порозі і пришвидшив кроки.
Залишилась Дитина сама, розглядає конверт, а там жодного слова не написано. Така цікавість взяла, що не втрималась Дитина.
А всередині:
"Дорогий наш сусіде, пишуть тобі ті, хто живе з тобою поруч на Землі. І за тих пишемо, що розказати не можуть.
Давно так повелося, що ми з тобою живемо поруч, але останнім часом наше сусідство починає турбувати.
Ти вирубуєш ліси, залишаючи голі гори і пустелі. Гори можуть осунутися, а край, де раніше зеленів ліс та щебетали пташки з часом під сонячними променями перетвориться в пустелю.
Зрубав дерево - посади два. І повітря, котрим ти дихаєш, стане чистішим.
Ти помітив, які брудні стали річки та озера? І води стало набагато менше. Скільки риби гине там? Що ти питимеш років через 20 чи 50?
А скільки ви розносите сміття! Зовсім скоро і чистого міста не залишиться. Папір переробити легше, ніж зробити новий. Та й дерева рубати не доведеться.
Старий ніж можна не залишити у полі після пікніка, а дозволити йому стати чимось ще. Може, крихітною кофейною ложечкою.
Ти помітив, скільки довкола скла? Воно ж теж переробляється. І нехай мамина улюблена ваза розбилась, завтра чи післязавтра вона може стани склянкою чи гарною салатницею..."
Дитина втомилась читати. Але прочитане геть змінило її.
До школи ж замість автобуса можна пройтись пішки чи проїхатись велосипедом.
А по дорозі є баки для макулатури і пластика: у мами в ванній цілий склад пляшок з-під шампуней. А тато всі газети задумав викинути. Ось на столику зв'язка...
Минуло кілька днів. Зміни у Дитині помітили батьки. Після прочитаного й самі змінились.
А щоб ці зміни йшли далі, я цю казку записала.
Пам'ятай, Земля - наш дім, чисто має бути в нім.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна