Фімка у бібліотеці

Якось кролю Фімку дідусь узяв з собою.
Малюк не знав, куди вони йдуть, тому уважно дивився на всі боки - тут він ще не бував.
Старі, але дуже охайні будиночки тяглися вулицею. Біля них цвіли в цю весняну пору нарциси і тюльпани.
Ось дідусь повернув до найбільшого будинку.
Великі вікна прикрашали вітражі.
- Це не просто будинок. Тут живуть і знання, і пригоди, і казки, - сказав старий кроль. - А ще тут потрібно поводитися дуже тихо.
- Добре, - посміхнувся Фімка.
Коли вони переступили поріг бібліотеки, малюк вражено відкрив рота. Його довгі вушка чули лише шепіт і шурхіт паперу.
- Для того, щоб вибрати і взяти собі книжку, потрібно записатися.
І обидва кролі рушили до великого столу.
Фімка назвав своє ім'я та адресу.
- А що ти любиш читати? - спитала Сова-бібліотекарка.
- Казки, - відповів кроля.
- Ходіть зі мною, я покажу, де вони зберігаються.
Коли вони зупинились, у Фімки розбіглись очі: на обкладинках бігали мишки та ведмеді, їздили автомобілі, плавали кораблі.
- Не знаєш, що вибрати? - спитався дідусь. - Дозволь, я тобі допоможу. Ось перша книжка, яку я сам прочитав.
Він зняв з полички стареньку книжку у блакитній обкладинці. Зверху кроля побачив назву: "Лісова казка".
Дід сів у велике крісло, взяв онука на коліна і почав разом з ним читати. Зовсім тихо, щоб більше нікому не заважати.
Після першої казки вони взяли книжку додому.
Фімка пообіцяв Сові скоро повернутись.
Так і буде.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна