Руданка на городі

Того дня щось явно змінилось.
Руданка - невеличка жвава киця, ім'я якої перекликалося з кольором шубки - зайшла поміж грядки далі, ніж завжди. Жовті та багряні квіти залишились позаду, а з ними і метелики, бджоли та якісь жуки.
На голому городі стояли великі кошики. Люди, господарі та гості, махали руками, періодично щось кидаючи до кошиків.
"М'ячики!" - побачила кицюня щось кругленьке і наввипередки з кинутим кинулась до кошика.
Там вже лежало безліч таких. Але хтось промахнувся і м;ячик покотився далі.
"Зараз пограюсь!" - зраділа Руданка і підбігла до кругленької картоплі.
"Холодна, важка, землею пахне. Ну, хоч господарям допоможу," - подумала.
Киця покотила картоплину у бік кошика.
Аж тут попри неї пронеслася ще одна! І ще!
"Ця маленька! Цю впіймаю!"
Руданка кидалась від картоплинки до картоплинки, поки не втомилась. Вона знайшла собі затишний холодок у тіні одного з кошиків і лягла.
Та заснути кицюні не вдалося, бо та картопелька, що летіла прямо в кошик, голосно стукалась об плетені боки.
Довелося, щоб відпочити, йти ближче до хати. От навіть серед листя кабачків сховатись. Тут тиша.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна