До завтра, сонечко

Кроля Соня любила все сонячне. Її улюбленим кольором був жовтий і золотий, а частиною дня - захід.
Вона ще не пропустила жодного.
Та цього вечора захід сонця був дивним.
Маленька не могла вийти попрощатись із сонечком, бо падав дощ.
Якраз над її лісом.
Зате там, далеко на полі, за яке свдало сонце, небо вкривали легкі маленькі пір'їни-хмаринки.
Соня стояла перед вікном і спостерігала, як з кожною хвилиною сонечко ховалося все більше.
Раптом дощ закінчився. Кроля вибігла за двері. Якраз, щоб останній промінь встиг торкнутись крихітного носика.
- До завтра, сонечко, - попрощалася маленька і побігла додому, готуватися до сну.

© Марія Солтис-Смирнова