Хвостик

Мишеня сиділоло в нірці. Його кликала на вулицю Качечка, крякаючи вранці:"смачненькі зернятка для усіх маляток". У хлів по молоко корівка, що мукала тричі на день: "Я вже йду, молочко несу! Хто молоко п'є, той здоровим буде. У поле пісня жайворонка: "Здрастуй, сонечко ясне, Здрастуй, жито золоте, день новий прийшов до нас, Прокидатися вже час".
Але мама обіймала міцно і просила:
-- Не йди, підрости ще трішечки. Пограйся з братиками і сестричками.
Хвостик слухався. Аж поки не трапилась ця історія. А, може, то він виріс?
Але одного разу малюк прокинувся від того, що його носик щось зачепило. Він відкрив одне очко і помітив, як із нірки вибігла сестричка Прудка.
"Треба її зупинити, поки коту в лапи не потрапила!"
І Хвостик помчав навздогін.
Але мишка вже вискочила на вуицю, привіталась із Качечкою, підняла з землі кілька зернинок, смикнула пучечок трави і побігла до воріт. Сюди якраз підходила корівка Красуля, повертаючись із пасовиська.
Прудка помахала їй зеленим букетом.
-- Молочка я дам усім. І великим, і малим.
Корівка повернула до себе у хлів, а Хвостик нарешті наздогнав сестричку і зупинив її, взявши за плече:
-- Ти чого не вдома? - з несподіванки мишка розгубила травичку.
-- Мені так подобається пити вранці молоко, яке дає Красуля. Але мама нам не дозволяє гуляти. От тому я вранці, поки всі сплять, приходжу до хліва. А ти чого тут?
-- Ти мене випадково розбудила і я побіг слідом.
Мишенята побігли до Красулі.
-- Ти сьогодні братика привела? -- здивувалась корівка. -- Пригощайтесь.
І, поки малюки пили молоко, розповідала про луки з соковитою травою, яскравими квіточками, кониками-стрибунцями і бджілками-трудівницями.
Коли мишенята повернулись, мама-миша лише їх обійняла. Хвостик тримав у лапках сир, який Красуля передала.
-- Ви вже такі дорослі, -- сказала матуся. -- Подякуйте корівці завтра. Добре.
І всі миші сіли ласувати подарунком.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна