Вушко і дерево

Біле ведмежа Вушко блукало льодовиком, на якому жило.
Вітру не було, вгорі сяяли зірки і вигравало північне сяйво.
У цей бік Вушко ще не потрапляло.
І тут воно побачило щось надзвичайне. На краю, майже над водою росло дерево. Зараз, зимою, воно було без жодного листочка.
А постійні вітри похилили стовбур так низько, що нижні гілки поркалися снігу.
Ведмежа зраділо, що знайшло щось нове.
Воно залізли на дерево, сіло як найвище і спостерігало за зірками.
Аж поки його не знайшла Мама. Вона торкнулася білявої голівки Вушка: - Пізно вже. Пора додому. Нас там чекає тепле какао і яблучний пиріг.
І вони разом пішли додому.
А ввечері матуся розповідала, яке чарівне дерево весною, коли гілочки вкриваються крихітними квіточками.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна