Ведмежата і ягоди

Жили у лісі п'ятеро веселих ведмежат.
Разом гралися, рибку ловили. Разом і гуляти ходили.
Якось Ласунчик запропонував:
- А давайте підемо на ягідну галявинку. Думаю, там ягідки вже доспіли.
- Ходімо, ходімо, - підтримав Пустун.
Він вже побіг у бік галявини, коли ззаду почулося:
-Зачекайте. А чи знаєте ви, які ягідки можна їсти? - спитала Пушинка.
- Суницю, малину, чорницю, ожину. Мені мама розказувала. Але я ще їх не бачила, - відповіла Фіалка.
- Я знаю. Того року з мамою ходили збирати.
Топотунчик, як найстарший, повів друзів до ягідника.
- Ось тут, на галявині, суниця. Ближче до дуба чорниця росте. Біля тих сосен малинник. А ожину ще рано шукати. Зелена.
Друзі почали пошуки.
Пушинка знайшла кілька суничок.
- Раз, два, три, чотири, п'ять. Якраз по ягідці всім! - зраділа.
Коли вона гукнула інших, Фіалка прийшла перша. Вона теж принесла в долонях малину.
- Пригощайтесь.
Та Пустунчик не поспішав, привів біля чорниці і сидить тихенько.
-Чого ж вона кисла така? - почув шепіт Топотунчик, що проходив повз нього.
- Ти зелену ягідку з'їв. Тому вона й кисла.
- Червону, - відказав той.
- Чорниця тому так і називається, що має бути аж чорна. Не їж більше зеленої, живіт болітиме.
І вони обоє пішли до суничника, їсти ягоди, якими пригощали Фіалка і Пушинка.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна