Двірник

Того ранку гномик прокинувся, як тільки почало світати. Він глянув на порожню подушку тата і швидеько почав збиратися.
Вибіг за двері. Та й забувся, куди біг.
Старий двірник Тарас ніс граблі та мітлу на плечі.
Ось він підійшов до лавки біля зупинки, поклав усі свої скарби, одягнув грубі робочі рукавиці і почав збирати залишені кимось газети.
"Це ж я забув їх додому занести!"
Мишку стало соромно. Бо з акуратної купки на лавці невгамоний вітер вистелив доріжку аж до дому.
Дядько Тарас зібрав всі газети і зв'язав їх мотузком.
Далі взяв велику мітлу і почав підмітати. Листочки, гілочки, пір'їнки... Мишко ніколи не думав, що за ніч на вулиці збирається стільки сміття.
А двірники прокидаються так рано.
- Дякую!!!
Світла зупинилася, а двірник лагідно посміхнулася гномику.
Мишко пригадав, чому він на вулиці і побіг до тата.
Але всю дорогу він думав, що треба бути уважнішим і залишати після себе на вулиці якомога менше сміття. Може, тоді дід Тарас буде трішки довше спати, а його спина перестане боліти.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна