Про докучливих капризиків

Жила собі маленька дівчинка.
Все в її житті було добрим і радісним: батьки сильно любили свою донечку, у неї було багато іграшок і ще більше друзів, з якими можна було гратись.
Але одного ранку дівчинка прокинулась без настрою, а на запитання батьків, що трапилось відповідати не хотіла.
Їй уночі приснився кошмар. Ніби на неї напали чудовиська. Маленька почувала себе пригніченою, їй не хотілось ні когось бачити, ні гратись, ні читати.
Але сон насправді був реальністю: на сонну дівчинку напали капризики -- маленькі чудовиська, які сідали на личко, заставляли оченята плакати, а щічки дутися.
Стривожені батьки не знали, чим зарадити своїй дитині.
А дівчинка з кожним днем ставала все похмуріша.
Одного ранку до них прийшла знайома. Батьки розповіли їй про свою біду.Жінка вирішила допомогти.
Наступного ранку вона розбудила дівчинку як тільки зійшло сонце.
Вони двоє пішли в поле, де збирали квіти і дивились, як ранкова роса виблискує у сонячних променях.
Прийшовши додому, дівчинка трошки повеселіла, але до повного позбавлення від капризиків було ще далеко.
Знайома батьків попросила дівчинку допомогти їй спекти святковий пиріг, і та погодилась. На кухні вони весело місили тісто, чистили горіхи і збивали крем.Маленька була в такому захопленні, що не відразу зрозуміла, що їй полегшало. На душі зробилось весело.
Коли прокинулись батьки, вони дуже зраділи, адже їхня донечка давно не була така щаслива.
Тому вони вирішили влаштувати свято, куди були запрошені всі доччині друзі. Дівчинка дуже раділа святу. І гарно повеселилась.
А ввечері, коли вона лягала спати, з її оченят спустились капризики.
Вони не могли більше бути з нею, бо дівчинка знову була щасливою.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна