Бібліотекар

Гномик Мишко прочитав з батьками вже всі книжки, що були вдома.
- Пора записуватися до бібліотеки, - посміхнулась матуся.
- Завтра? - з надією спитався малюк.
- Ну, добре, - погодилась вона, цілуючи синочка перед сном.
Ранок поцілував промінчиком Мишка у носика. Гномик хутко піднявся, вмився і побіг снідати.
Бібліотека знаходилась неподалік. Мишко іноді проходив повз. Але там завжди було дуже тихо.
Зовсім поруч з дверима знаходився довгий, високий стіл. А там за книжками сидів старенький гном в окулярах.
Він підняв очі на Мишка і посміхнувся:
- Новий читач? Зараз заповнимо тобі картку.
Бібліотекар питався Мишка, де він живе і скільки йому років, хто його батьки і що той любить читати.
А тоді показав малюку довжелезні стелажі з маленькими і великими, товстими і дуже тоненькими книжками.
- Поки ти вчишся читати, тобі стануть в нагоді книжки звідси.
Гноми опинилися в окремій кімнаті, де жили олівці, розмальовки, іграшки і книжки з яскравими обкладинками.
- "Про-фе-сі-ї" - прочитав Мишко.
- Цікава книжка, - підбадьорив гном-бібліотекар. Там багато цікавих історій.
- А ви тут всі книжки перечитали? - спитався малюк.
- Майже, - посміхнувся той. - Щоб багато знати, треба багато читати.
І Мишко посміхнувся у відповідь:
- Я теж так думаю.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна