Ягідник і аптекар

Поруч з хатинкою Мишка був великий будинок.
Жили там два брати. Ці молоді гноми нещодавно приїхали до їхнього містечка. Але вже познайомилися з більшістю його мешканців.
От і Мишко сьогодні біг до їхньої господи. Мама попросила бабусі ліки купити.
У будинку пахло травами, ягодами і ще багато чим, чого маленький гномик не знав.
На столі стояла вага, біля неї крихітні і більші гирі. Довкола стояли полиці з безліччю мішечків, баночок та скляночок.
Один з братів тримав у руках дві пляшечки, переливаючи з однієї рідину в іншу.
- Доброго дня, - привітався Мишко. - Мене мама попросила прийти по ліки для бабусі. Ось тут записано.
Другий брат, що якраз зайшов до кімнати, глянув на папірець:
- Ходімо зі мною по ягоди. Тут недалечко.
Малюк охоче йшов поруч.
А господар вів його вперед і показував:
- Ось тут, на галявинці росте суниця. Вона виганяє лишню воду з організму. А тут, збоку чорниця. Вона покращує зір. На тих кущах росте малина. Вона незамінна тим, хто захворів і горить в гарячці. Бачиш, той кущ - це калина. Але ця ягідка осіння, вона ще зелена. Ось і прийшли.
Перед ними ріс високий кущ, з якого звисали чорні ягідки.
- Це чорноплідна горобина. Саме з неї ми зробимо настоянку для твоєї бабусі.
Удвох вони зірвали стільки ягід, скільки було потрібно, і повернулися до будинку.
Помили принесене стічною водою. Поклали ягідки в миску. Розімнули їх маленькою ступкою.
- Тепер моя черга, - втрутився аптекар.
Він ніс з собою кілька пляшечок.
Відкривав, нюхав, крапав у миску з ягодами, помішував суміш...
Тоді процідив усе через ситечко, вилив у пусту пляшечку і вручив Мишкові:
- Ліки готові. Біжи до бабусі. Пити можна не більше двох раз на добу. Так і передай їй.
По дорозі додому гномик згадував всі ягідки. Він запам'ятав їх. А от аптекарем йому бути не хотілося. Це стільки всього треба пам'ятати! І помилитися не можна. Бо одна лишня крапля перетворить ліки в отруту.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна