Кульбабка і дощ

Кульбабка дивилася на небо. Спочатку по ній пропливала хмарина, схожа на ложку. Біленька і легенька, як її насінинки з пушинками-парашутиками.
Та подув вітру приніс грізну сиву хмару. Різко потемніло і стало дуже холодно.
"Мабуть, сніг піде," -- подумала квіточка і закрила свої пелюстки, ховаючись від негоди.
Коли дощ вщух, а небо осяяло тепле літнє сонечко, кульбабка розкрила личко.
І не впізнала поля.
Сильний дощ перетворив його у море.
І у воді, як у дзеркалі, можна було побачити і себе, і сусідню травинку, і Волошку зліва, і пухкі білі хмарки.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна