З села додому

Шість місяців. Саме стільки Їжачок Голочка провів у селі, спостерігаючи за курками і гусками.
Шість місяців він разом з кицькою їв м'ясо і пив молоко.
Шість місяців він не був удома.
Але, мабуть, пора.
З кожним днем з дерев злітає все більше листя. Ночі стають холодніші (Бік корівки Ласуні наче й теплий, але Голочка все рівно мерзне).
Голочка підійшов до Свинки Хнюньки:
-- Щасливо! Я йду додому, але обіцяю навідатися наступного року. Тільки не надовго.
Так само попрощався з собачкою Білкою, всіма курочками (не забув і тих, кого вперше тут побачив курчатками). Горді індики ображено пішли на задній двір. Насправді, як сказала кицька, вони просто не любили прощань.
Залишився тільки півень на воротах:
-- Бувай, Золотисте Горлечко, мені бракуватиме твого співу вранці.
І Голочка вирушив до лісу.
З кожним кроком він йшов швидше. Ноги самі його несли додому.
Пора було й до зимової сплячки готуватися.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна