Як маленька дівчинка не хотіла спати

Наступив теплий літній вечір.
Анютка з мамою малювали, а коли закінчили, мама подивилась на годинник і сказала:
-- Йдемо митися і пити молоко.
Коли дівчинка випила теплого молочка з медом і помила ніжки і ручки,личко і шийку і почистила зубки, то почула:
-- Маленьким діткам треба лягати спатки.
Крихітка відповіла:
-- А я не хочу.
Матуся взяла її на ручки і принесла до вікна.
-- Бачиш, сонечка нема, воно пішло спати. Щоб ти не боялась, замість себе залишило місяць і багато зірочок, які дивляться з неба, чи слухняні дітки. Якщо дітки не слухняні, вони не можуть заснути, а коли засинають, їм нічого не сниться.
І мама з донечкою на руках сіли на велике крісло. Жінка продовжувала розповідь:
-- Ввечері на землі теж всі лягають спати. В небі не видно жодної пташки, всі вони сплять. У лісі в нірки поховались ведмежата й лисенята, а зайці і маленькі білочки лягли спати ще до заходу сонця. В полі в нірці сплять польові миші, а у бабусі в селі в стайні сплять кури, гуси і качки, лягла спати вже корова з своїм телятком, коник і свинка, коза з козенятами. Всі вони знають, що вночі треба спати, бо завтра буде новий день і його потрібно провести з користю. Сплять, щоб набратися сил.
Коли жінка закінчила свою розповідь, доця лише сонно посміхнулась і заснула.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна