Незвичні ласощі

Якось відправила мама-ведмедиця своїх синочків Бурого і Солодколапого до лісу по ягоди на пиріг.
Дивляться вони, а на галявині яблунька зі стиглими плодами. Зірвали ведмедики кілька яблучок в поклали до кошика.
Неподалік зібрали жменю соковитої лісової суниці.
Та, як підійшли до малинника, сталася біда.
Бурий всі ягідки клав до яблук та суниць, а Солодколапого до рота.
І тут вони обоє потяглися на найбільшою та найспілішою малиною.
Бурий з кошиком піднявся на носочки, а брат його випадково підбив.
Все, що було в кошику випало, а ведмежата не втрималися і гепнулись зверху.
-- Ну що ми накоїли, -- злякався Солодколапий.
-- Нічого, зараз все виправимо.
Але, поки вставали, і малину, і суницю, навіть яблука розтоптали.
Подивились на фруктові кашу і пішли з іншого куща малину обирати.
Тоді через галявину з чорницями і суницями та попри яблунька додому попрямували.
А розставлені ягідки сонечко висушила в тоненький млинець.
Прибігли на незвичний запах двоє мишенят і спробували ласощі.
-- Треба зі всіма поділитися, -- сказав Пищик.
-- Головне, як його забрати, бо хмари збираються, -- задумався Свищик.
-- А, якщо равликом скрутити?
Мишенята скрутили тоненький смачний млинець рулетом в понесли додому.
А наступного ранку, розрізавши смакоту на маленькі шматочки, пригощали всіх у лісі.
І лише, коли прийшла черга ведмедиків пробувати, вони впізнали, що це.
-- Завтра й собі нпробимо, -- заговорницьки прошепотів Бурий Солодколапому.
Той лише посміхнувся і кивнув головою.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна