Пожежа на полі

Того ранку ніхто не передчував біди. Хохуля Хомка прокинулася разом з сонцем і побігла шукати щось на сніданок, радіючи теплим промінням. Скоро травичка знову зазеленіє, розцвітуть квіти.
"А поки можна торішні зернята пошукати".
Ось піднялися в небо пташки. Хто пісню заспівати, а хто в пошуках їжі, залишивши гніздечка з крихітними пташенятами.
Тільки необережні людські руки опустили в суху траву ще не згаслого сірника.
Трава швидко загорілась. Вогонь розростався все ширше, ніби намагався захопити все поле. Помітили це пташки і кинулися додолу. Крильцями почали махати, але від цього полум'я сильніше запалало.
Мишки, зайчики почали утікати. Та так швидко, що й хохулю наздогнали. Хом'ячок Піф від такого напору сусідів аж впав. І тоді помітив дим та вогонь, що наближалися.
- Але ж тут наш дім! Тут стільки гнізд з пташенятами! -- Хомка обернулася.
- Треба гасити! Треба гасити! - чулося звідусіль.
Але ніхто не знав, як це робити.
Мабуть, пташки так жалібно кричали, що небо не втрималось і заплакало.
Дощ загасив вогнище. І виявилося, що всі нори, гнізда та пташенята цілі.
Пощастило!

©Солтис-Смирнова Марія Петрівна