Казка про ховрашка Печеньку

Жив біля поля з льоном маленький ховрашок.
Якось восени, коли ворухив він на пошуки їжі, несподівано знайшов пачку печива.
І таке воно було смачне, що гризун тільки його й гриз. Невеличкими порціями. Так цього печива вистачило малому на всю зиму. А всі знайомі прозвали ховрашка Печеньком.
От прийшла весна.
Не залишилося на полі ні сніжинки, а у пачці з-під печива жодної крихти.
"Як без печива жити? -- задумалось звірятко. -- Мабуть, піду я в села і міста шукати ці смаколики".
Так і зробив.
До найближчого села йти довго не довелося.ще й магазин був на самій околиці.
Ховрашок вчув запах і заліз через шпарину до середини.
Аж тут на нього дві мишки дивляться:
-- Ти хто такий?
-- Та я...
-- Ревізора чекали, але й не думали, що він буде такий малий, -- переглянулися продавчині.
-- Так, так, ревізор я. Буду пробу з вашого товару знімати.
-- Звичайно.
Наївся ховрашок смаколиків і питає:
-- А чи не треба вам допомога у магазині? Бо так мені подобається це печиво, що не хочу додому на поле повертатися.
-- Будеш у нас вантажником і нічним сторожем, -- запропонували миші.
І Печенько відразу став найщасливішим ховрашком на землі.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна