Дзвоник

Гном-садівник Дзвоник вийшов вранці з хатинки-пенька. Він перевірив, чи не розквітла ще чайна троянда, з якої сушив пелюстки до чаю і варив солодке варення. Та ні. Мабуть, ще не час, бо лише густо майоріли нарциси та тюльпани.
Ось над блакитними очками пролісків промайнув метелик.
-- Щось ти цього року рано свою троянду виглядаєш. Я ще й кульбабок-сонечок не зустрічав навіть.
-- Ось там, з того боку саду цвітуть. І ромашки також. Навіть конвалії вже зацвітають.
-- А на полі дзвоники розпустилися. І волошки...
-- Гарна весна. Апчхи!
-- На здоров'я.
Та гномик знову і знову чхав.
-- Здається, ти застудився.
-- Та вчора, поки розпушував землю між лілей та ірисів, пішов дощ, здійнявся вітер. Тому, поки добіг додому, змок до нитки. Апчхи.
-- Зажди. У тебе ще трояндові пелюстки залишилися для чаю.
-- Так.
-- Полечу до бджілок за медом. Незабаром повернуся, лікуватиму тебе чаєм.
-- Дякую. Апчхи.
Довелося Дзвонику повертатися до пенька. Поставив він грітися чайника з водою.
І якраз, як закипіла вода, лікарі прилетіли -- метелик Чорна Цятка і бджілка Медова вклали хворого у ліжко, заварили запашного чаю і почали розказувати про сад поруч. Там цвіли абрикоси і вишні. Яблуньку цьогоріч пошкодило щось, майже всохла.
-- Треба її врятувати, -- рвався встати гномик.
-- Завтра полікуєш. А поки пий свій цілющий чай і одужуй сам. Кажуть, що в ботанічному саду за містом цвіте магнолія. І сакура. А за тиждень-два заквітне бузок. Ти ж підеш з нами полюбуватися ним? -- метелик знав, що найбільше гномик любить квіти. Будь-які. І залюбки відвідає незнайоме місце.
Хворий задрімав. І снилося йому, як цвіте його чайна троянда.
До вечора він почувався набагато краще, тому наступного ранку зміг разом з друзями побувати в ботанічному саду. Після того, як вилікував чарівним еліксиром сусідню яблуньку.

©Марія Солтис-Смирнова