Мишача біда

У довіднику, який він витягнув, все було на місці. Зверху назва. Під нею малюнок з короткими замітками про колір квітів та розмір рослини. Іноді окремо вимальовувалися й плоди, щоб не сплутати їх ні з якими іншими.
І лише після тоді подавалися відомості, де росте, яка користь від неї, як заготовляти чи готувати цілющі настоянки.
Шумник дивився на мати-й-мачуху і розумів, що цієї квітки у своєму лісі він ні разу не бачив.
"Кого б розпитати про неї?" -- лісовичок взяв з комори знайдену книжку і пішов до зручного крісла.
У двері тихенько постукали.
Троє мишей прибігли за сушеними листками подорожника.
Побачили гості розгорнуту книжку:
-- А ми всі ці рослини визбирали кілька років тому. Вони були найкращими ліками від бабусиного кашлю. Та не врятували її. Хоча ми щодня приносили все більше.
-- А ви знаєте, що ліки слід приймати обережно? Не менше чи більше того, що назначив лікар.
Гості переглянулися й похитали головами:
-- Дятел Тук лише раз заглянув. Сказав, по квіточці в день заварювати. А ми думали, що так бабуся швидше одужає. І принесли всю мати-й мачуху їй...
-- І бабусі вони лише шкодили вкінці. Зараз ви за чим прийшли?
-- За подорожником. Мама кашляти почала.
-- Вона живе у тій же нірці, що й бабуся?
-- Так.
-- І кашляти обоє почали після затяжних дощів?
-- Точно!
-- То вам домівку треба змінити. Ходімо, провідаємо хвору і подивимось, чим можна допомогти.
Старий пень зверху вкрився мохом. Всередині пахло цвіллю.
Шумник наказав усім збирати речі, взяв хвору Мишу на руки і поніс її до найстарішої липи в лісі.
Дерево недавно подарувало дрібним лісовим мешканцям сухе дупло поблизу коріння. Там лісовичок і поселив мишей.
-- Тут вам точно ніякий кашель не завадить.

© Марія Петрівна Солтис-Смирнова