Тяжкий вибір

Сорока Сонька сиділа перед вікном.
У неї була єдина спроба залетіти до кімнати господаря лісу Мухомора.
З одного боку її сюди не пускав товариш, лісовичок Шум.
Але саме для нього вона пригледіла у Мухомора подарунок.
Ось, за скляними дверцятами шафки ховається мрія маленького друга -- справжня вирізьблена сопілка.
Мухомор ще собі таку зробить.
А Шум, як почув її пісню, перестав навіть їсти.
Білобока вагалася.
Вона, звісно, час від часу могла поцупити якусь блискучу річ, але два лісовички, якщо навіть не товаришували, могли зустрітися десь на межах своїх володінь. Та й сопілка грає так, що хтось її точно почує.
... Поки Сонька сиділа на вікні, господар повернувся додому. Він взяв ту саму сопілку, що не давала спокою ні сусідньому лісовичку, ні його білобокій подрузі. Мухомор у поцяткованій шапці вийшов за двері.
І сороці нічого не залишилося, як повертатись додому.
Та тільки вона злетіла, як побачила, що обидва лісовички стоять біля лісового струмочка. А Мухомор дає Шуму різьблений музичний інструмент.
-- Того разу, коли вона рала, я просто перевіряв звучання. Бо робив її для тебе. Ти ж найкращий музикант у довколишніх лісах.
Чорнохвоста пташка ледь з гілки не впала від почутого.
Вона ж могла усе зіпсувати. А тепер раділа, що за неї зробили вибір.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна