Хоробрий Їжачок

Вийшов якось Їжачок з нірки. Бачить, метелик летить. Швидко побіг за ним. Неначе знав, що до ягідок приведе.
Дивиться, а між кущами чорниці Зайченя ховається.
- Ти чого? - питає.
- Тут вовк поруч гуляє. Він вже кілька днів на мене полює.
- Я його зараз провчу, щоб беззахисних зайців не їв.
Скрутився Їжачок калачиком і покотився у той бік, звідки почув дуже тихі кроки.
Та й потрапив під лапи Лисички.
- Ой, боляче, - заридала вона.
- То ти на Зайчика полюєш?
- Ні, що ти, Їжачок, я тут Мишку бачила.
Лисиця опустила очі і облизалася. Здогадка, що в неї на обід може бути не мала мишка, а цілий заєць, її звеселила.
- І Миші не займай. Вона моя сусідка. Та й зайця в образу не дам. Утікай на свій край лісу, а сюди більше носа не сунь, бо всі лапи пораню.
Він наїжачився і Лисичці нічого не залишалося, як втікати. Доведеться замість лісу в полі полювати.
Аж тут запищала поруч мишка і заричав Вовк.
Їжачок знову скрутився колобком і мерщій на крики.
Якраз встиг прикрити собою сусідку. А сірий і ненажерливий вовчисько поколов об нього верхню губу і втік.
Троє друзів відсвяткували перемогу над хижаками чорницями.

© Марія Солтис-Смирнова