Стирбчик-художник

Білченя Стрибчик сидів на пеньку.
Він вже зібрав геть усі опеньки довкола і мріяв про якусь гру.
Але навкруги вже все набридло рудому веселуну. Хвоя і листя були надто важкими, а битися паличками-шпагами не було з ким.
Навіть лісова бібліотека вже не вабила, бо всі книжки звідти Стрибчик прочитав.
Та що це? Під кущем він помітив маленький олівець і біля нього невеличкий блокнот.
Білченя неймовірно зраділо знахідці.
Воно застрибало на місці, підняло вгору знахідки і побігло назад до пеньочка.
Тут всілося зручно і почало малювати. Опеньки, дерева, кущ. Навіть спробувало маму і тата зобразити.
Аж тут почувся стукіт. Дятел Стук попереджав, що до лісу прийшли люди. Рудий малюк помчав додому. Але олівець з блокнотом залишив на пеньку.
Минуло кілька годин, поки Стрибчик повернувся до пеньочка. Там, поруч з блокнотом і олівцем лежав крихітний браслет з руденькими, як білченя, гарбузиками. Мабуть, і його слід намалювати.

© Марія Петрівна Солтис-Смирнова