Про дружбу

Малесенький їжачок, що жив у нірці, одного літнього погожого дня вирішив прогулятись.
Вийшов їжачок з дому і захоплено подивився довкола: ранкове сонечко посміхалося сонному лісу, перетворюючи росу на коштовне каміння; яскраві квіти раділи, що прийшов новий день, чувся стукіт дятла і солов'їна пісня.
Їжачок так захопився, спостерігаючи за такою красою, що й не помітив, як зітнувся з зайченям.
-- Пробач, я тебе не побачив.
-- Нічого, -- відповіло зайченя. -- Мене звуть Вухастик.
-- А я -- Круглячок. Нумо гратися разом, -- запропонував їжачок.
Так вони і подружились.
Гралися їжачок з зайченям цілий день то у схованки, то у доганялки, спостерігали за яскравими метеликами, тоді дивились, як у річці "плавають" хмарки, а ввечері стомлені, але задоволені попрощались.
Їжачок вдома розповів батькам про зайчика і пішов спати. І снився йому друг Вухастик.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна