Совеня- вегетаріанець

Блим-блим. Очі Пу призвичаїлися до вечірнього сонця і вже могли щось роздивитися.
Сьогодні вона побачила Лу.
Велика полярна сова була її далекою родичкою з Півночі. Та сюди вона з'являлася лише тоді, коли щось мало трапитись.
- Що цього разу? - з роздратуванням спитала вона.
- А чому зразу про погане думаєш? Я прилетіла просто тебе провідати і показати цей ліс йому.
З-за спини Лу вийшло мале біле совеня.
- Знайомся. Су. Я підібрала його кілька днів тому на березі моря. Ледь врятувала малюка від вітру, що намагався винести його в відкриті води.
- Ура, Лу, полетіли показувати йому ліс!
Спочатку всі троє відвідали бабусю Ву.
Її правий бік був білий, як Лу, а правий коричневий, наче Пу.
Тоді почґкахали Ву лісовий потічок і ставок, що вже вкрилися тоненькою кригою. Познайомилися з бобрами і єнотами, які жили неподалік.
- А можна, щоб ми тут залишилися? - спитало совеня.
Вони вже встигли втомитися і сіли чаювати серед білочок, зайців і мишей.
- Але в нашому лісі заборонено полювати.
- Я, я, я. Лу, як воно називається? Вегетаріанець.
- Ну тоді залишайся. Ласкаво просимо.

© Марія Солтис-Смирнова