Перше "дякую " Гостроносика

З запізненням до дня "Дякую"
Невеличка замальовка, звісно ж :)
Того ранку єнотик Гостроносик прокинувся раніше. Він тихенько вийшов з дому, щоб взяти зібрані учора корінці і помити їх.
Поки повернувся, прокинулась матуся:
-- Дякую, мій рідний.
Малюк прибрав швиденько жовте листя, яке заніс вітер через відчинене вікно прямо в улюблене крісло бабусі.
-- Дякую, -- сказала вона.
Після сніданку Гостроносик допомагав татові майструвати гойдалку.
І разом з білочками Руданкою та Стрибункою, зайченятами Куциком і Вуханем, їжачком Колем раділи забавці.
Звірята хором дякували єнотам за нову розвагу.
А вдома малюк спитав у мами:
-- Мамочко, я сьогодні стільки раз чув "дякую", але не знаю, що воно означає.
-- Це слово-відповідь на зроблене добро. Чи допомогу, -- сказала ненька.
-- Значить і я за вечерю можу тобі подякувати? -- спитав єнотик, доїдаючи соковиті ягідки.
-- Звичайно, любий.
З того часу "дякую" у єнотиковій домівці значно побільшало.

© Марія Солтис-Смирнова