Ліс буде!

Наснилося якось сороці, що ліс увесь зник. Вирубали на дрова і хати, на столи і стільці.
Прокинулась птаха, та й зляканими очима довкола дивиться.
Там десь далеко, на узліссі кілька дерев зрізали. Он, ближче, праворуч галявина утворилася після лісорубів. Зліва добрих з двадцять беріз зрубали.
"Невже незабаром сон справдиться?!" - подумала білобока.
Та й полетіла не снідати, а насіння шукати. Ось жолудів кілька, два каштани, десяток шишок, березові кульчики, кленові літачки з насінням.
Полетіла Чорнохвоста з усім тим добром на пусту галявину, розпушила лапами землю, поклала куди шишку, куди каштан.
- Що ти робиш, сороко, - спитала з цікавістю зайчиха Лапка, біля якої вертідися три малі вухастики.
- Та сон мені наснився. Страшний. Ніби лісу нашого геть нема. То я новий саджу.
- О, в мою нору кілька горішків ліщини впало. Зараз принесемо.
І куцохвостики пострибали додому.
- Хро-хро, що тут коїться? - кабанчик Рох прибіг на галас.
- Ми тут ліс новий садимо. Приєднуйся, - сказала Лапка здалля.
- У мене корінці вдома лежать. Не знаю, від чого, але як проростуть, буде добре.
Зверху білочка скинула ще кілька шишок:
- І я до вас!
За кілька годин вся галявина була розрита. А звірі і птахи (голуби, горобці, крук і два дятли ще приєдналися) геть втомилися.
Тільки хотіла Чорнохвоста їм подякувати, як почався справжній весняний дощ.
Всі швидко розбіглися по домівках.
Минулокілька тижнів, а пуста галявина вкрилася дрібною травичкою.
Та сорока добре бачила, що поміж ними пробиваються ще крихітні деревця.
"Ліс буде!"

© Марія Солтис-Смирнова