Нічна прогулянка

Мишці не спалося. В її нірку заглядав на диво великий повний місяць. Він нагадував їй здоровенну жовту головку сиру. А сир вона любила понад усе.
Раптом на узліссі неподалік почулися кроки. Вони наближалися все ближче. І полохлива Миша вже встигла забути про сир і місяць.
Поки гість не минув її домівку і не став навпроти великої жовтої кулі.
"Олень," - зраділа Мишка.
Вона вибігла з нори і побігла до нього. Колись вони любили разом гуляти. Після того, як маленьке оленя провалилося ніжкою в її нору. І Миша сварилася, що слід завжди дивитися під ноги.
Тепер це гордий господар лісу. Але так само її друг.
- Привіт, - пропищала крихітка.
Олень нагнув голову і дозволив польовці залізти між його рогів.
- Не спиться? - спитав.
- Ні, він нагадує мені сир. Давно його не їла, відколи в село до подруги бігала.
- Воно ж неподалік. Давай, прогуляємось.
І друзі пішли в світлі місяця до села.

© Марія Солтис-Смирнова