Вихователь

Гномик Мишко заглянув через паркан будинку.
На цій вулиці він гуляв вперше.
За парканом гралися маленькі гномики. Набагато менші за нього.
Поки малюки розважалися хто в піску, хто на гойдалці, поруч доросла пані читала їм казку:
"У далекому лісі на краю землі жила Снігова Королева. Вранці вона студила повітря подихом. А воду перетворювала в кригу тільки поглядом..."
Раптом вона побачила Мишка.
- Привіт, Мишко. А я тебе знаю. Цукерочник - то мій дідусь. А Надійчина мама - найкраща подруга. Я - вихователь дитячого садочка. Звуть мене Мальва. Хочеш мені допомогти?
- А можна? - Мишку ще ніколи не доводилося бути серед стількох маленьких дітей.
- Діти. Зараз будемо грати у квача!
Вихователька подала м'ячика гостю:
- Тільки вибивай легенько.
Але гномики розбіглися по подвір'ю, як курчата від квочки. Не вдалося новому вихователю жодного хлопчика чи дівчинку м'ячиком дістати.
- Моя мила дітвора, вже обідати пора, - проспівала Мальва. І всі малюки миттю збіглися до неї.
- Йдемо руці мити всі, сядемо обідати!
Гномики рушили парами до будиночку, махаючи на прощання Мишку. А він згадав, що й сам не обідав і помчав додому. Пані Мальва йому сподобалась. І її ігри та співи також. А як дітки її слухають! От що значить вихователь!
© Марія Солтис-Смирнова