Пелікан-рятівник

До зоопарку з гарним ставком залетів пелікан.
Він якраз шукав собі нову домівку, бо улюблений океан біля його рідного дому чомусь піднявся, і кілька пагорбів з деревами опинилися в воді.
-- Як тут спекотно, -- почув гість.
Він почав роззиратися.
Ось до ставка, де поважно стояв на одній нозі рожевий фламінго йшла поволі черепаха.
Чорний лебідь спокійно погойдувався на хвилях. А величезний сірий слон поливав себе з хобота.
"Ну, ніхто з них точно не скаржиться на спеку," -- подумав Пелікан.
Павич намагався впіймати мавпеня, яке розгойдувалося на шиї у жирафи і передати малечу мамі, що дрімала на дереві. Але даремно.
Зебра і лисеня сперечалися, хто з них швидше добіжить до загорожі.
А страус щойно витяг голову з гарячого річка.
-- І чого я не залишився вдома?! Захотілося брата в цю спеку провідати! Помираю!
Тільки тепер Пелікан побачив пінгвінчика, який сидів у воді.
-- Я тебе трішки врятую.
Він посадив крихітку до свого дзьоба, дрніс його до паркану і попросив продавця морозива трішки остудити пінгвіня.
Той видав йому заморожений полуничний сік і дозволив посидіти у вже пустому морозильнику.
І малий Дзьобик навіть не знав, як дякувати своїм рятівникам.
А Пелікану тут так сподобалося, що він вирішив залишитися. Може, ще когось врятує.

©Марія Солтис-Смирнова