Наймолодший жолудь

На великому дубі ріс маленький жолудь. Такий він був сором'язливий, що сховався між листям. Ні ворони його не бачили, ні білки. Та й кабанам теж Наймолодший не показувався.
Аж раптом восени, коли безперервно йшли дощі, а холодний Вітер, здавалося, хоче вирвати Дуба з коренем, гілка з малим жолудем зламалася і впала.
Наймолодший випав з своєї шапочки і покотився, знайшов між травою ямку та й знов заховався.
Поруч пробігала мишка:
- Який великий жолудь. Але він мені взагалі не треба.
А малюк злякано забився в ямку сильніше.
За кілька днів на землю впав лапатий сніг. І сховав сором'язливого Наймолодшого від усіх.
Жолудь задрімав.
А, коли прокинувся весною, помітив, що шкарлупка розкололася. І тепер він паростком тягнеться до сонця.
Минуло трохи часу. І крихітний дубок подачив неподалік дерево, на якому виріс.
- Тепер вітру доведеться ще більше старатися, - радів Наймолодший, підростаючи і набираючись сил.
Минули роки. І довкола одинокого дуба виросли інші дуби. Такі сильні, що вітер до них тепер і наближатися боявся.

© Марія Солтис-Смирнова