Мишка Пискля і вовчик Гарчик

Мишка Пискля жила біля лісу, на полі.
Влітку вона їла ягоди і зернята, а взимку перебиралася в село, ближче до людей, курей та корів.
Та цього року сніг випав так несподівано, що Пискля не встигла цього зробити. Прокинулася вранці, а довкола біло.
Вирушила мишка в ліс. Він ближче. Знайде пусту нірку - житиме там. А якщо ще кимось забуту комору надибає...
Та пільги зайшла між перші сосни, побачила голодного вовка.
- Обід сам до рота біжить, - зрадів він.
Але мишка розсміявся:
- Упіймай спочатку!
І хутко кинулася далі в ліс.
Гарчик вже дихав у потилицю, коли Пискля провалилася у нору.
Виявилося, що там солодко спав ведмідь.
Кілька годин просиділа мишка у барлозі, роки вовку не набридло її чекати і він знову не вирушив на полювання.
Ведмідь якраз перевернувся на інший бік і голосно чхнув.
А мала гостя вилетіла під сусідню сосну, аж до стовбура.
Зверху її помітила білочка.
- Привіт, я Руданка. Ти новенька? Голодна? Я зараз тебе погодую.
І вона принесла Писклі зернят та лущених горішків.
Після сніданку білочка показала мишці пусту нірку. Ще й з запасами.
Так польова миша стала лісовою.

©Марія Солтис-Смирнова