Як Тетянка з батьками ходила в осінній парк

Якось на вихідних, коли була хороша погода, і на небі світило привітне й ще тепле сонечко, Тетянка разом з батьками рушила на прогулянку до парку.
Він був досить близько, тому маленькі ніжки спішили туди пішки. Мама з татусем ледь встигали за своєю крихіткою.
Очі Тетянки світилися радістю, бо вона дуже сильно любила гуляти в парку.
Через кілька хвилин вони дійшли до цілі. Дивно, але цей парк більше нагадував невеличкий ліс, через який пролягали кілька заасфальтованих доріжок.
Тут вже давно господарювала осінь. Листяні дерева скинули свій одяг, заславши землю барвистим різнокольоровим килимом: жовті листочки перемішалися з майже зеленими, з оранжевими, червоними та трішки коричневими.
Вічнозелені сосни, що, здавалось, кронами дістають до самого неба, теж скинули на землю свій старий одяг - хвою, присипавши нею безліч маленьких шишок, з яких кмітлива руденька білочка заздалегідь дістала всі горішки.
Каштани, що росли біля однієї з алей, не втримали від вітру на своїх гілках плоди і коричнево-шоколадні кульки то тут, то там теж траплялися під ногами.
Тетянка позбирала гарні барвисті листочки, підняла кілька шишечок, що приглянулися їй, і кинула в кишеньку парочку каштанів. Всі ці трофеї вони принесуть додому, де покладуть їх у маленький кошичок та вазочку у Тетянчиній кімнаті, щоб щоранку дівчинка прокидалась з хорошим настроєм і посмішкою.
Далі всі почали підкидати листочки. А так, як піднявся легенький вітерець, то багато з них просто закружляли з пустунцем у жвавому таночку, то піднімаючись аж до крон сосен, то падаючи просто на землю. І батьки з Тетянкою зачаровано дивилися на цей танок.
Аж тут мама покликала Тетянку до себе, а тато приклав палець до рота, що означало - тихо. Дівчинка легенько підійшла до батьків і вони показали їй руду господиню парку. Маленька пухнаста білочка саме спускалась з найвищого дерева. Вона, мабуть, шукатиме горішки чи гриби.
Тетянка взяла з маминих рук два маленькі горішки і постукала їх один до іншого.
Руденька прислухалась.
Трішки почекавши, маленька дівчинка знову повторила стукіт, а білочка побачила в руках гості подарунок. Вона повільно і легенько підбігала до людей.
Але...
В останній момент Тетянка злякалась і віддала горішки татові.
Руда володарка парку кинулась назад до дерева.
Довелося все розпочати знову.
І згодом крихітне створіння з пухнастим хвостиком отримало свою винагороду.
Руденька побігла знову до дерева, а Тетянка з батьками рушили далі.
Батьки показали маленькій донечці мох, який Тетянка легенько погладила. Він був такий м'якенький на дотик. Потім маленька дослідниця знайшла кілька осінніх квіточок, які мама теж зібралась підсушити і поставити у вазочку.
Згодом мандрівники вийшли на маленьку галявину, на якій росла калина. Червоні ягідки вабили до себе безліч різних пташок, які то прилітали, то, наївшись, летіли геть. Всі весело спостерігали за калиновим кущем.
А, коли на ньому не залишилось жодної пташки, підійшли ближче і батько зірвав гарне гроно калинових ягідок.
- Це тобі у вазочку, доцю, - мовив він.
А потім у мішечок зірвав ще трохи ягід:
- Ці - мамі, щоб вона варила нам смачний і корисний чайочок, - продовжив тато.
Короткий осінній день швидко закінчився і землю почали вкривати сутінки.
Та на зворотньому шляху все ж вдалося і грибочок Тетянці показати. Мухомор, правда.
Втомлена Тетянка, добре поївши, і викупавшись у тепленькій водичці лягла спати.
А в світлі місяця на столі добре було видно маленьку вазочку, заповнену яскравими листочками, серед яких красувались трошечки прив'ялі калинові ягідки.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна