Котики

Того ранку на диво пахло весною.
Мурко, Сірко, Сивко зібралися купкою та й почали радитися, як би її пришвидшити.
- Найкраща ознака весни - пташки на деревах, - міркував найстарший Мурко.
- Йой, та які пташки?! Ади, на гілках навіть ще котиків не видко, - зауважив йому Сивко.
Його торік студентка з карпатського села привезла. Та у гуртожитку, виявляється, котів тримати не можна.
- А ми що? Не котики? - здивувався Сірко. - Гайда до дерева!
Так трійко сірих пухнастиків опинилися на гілці.
А, що зігріли собою дерево, то до вечора воно забрунькувало.
- Йой, всі боки болять, - скаржився Сивко, як спустився на землю.
Внизу котів чекала Таня. Вона щодня дідила корм жля домашніх котів. І виносила частину вуличним.
За це мукротики давали себе погладити. І втікали спати у теплу коробку.
А вранці Сивка, Мурка і Сірка розбудив шпак.
- Ура! Ми весну пришвидшили! - радів Мурко, коли слухав пісню.
За кілька днів на дереві виросли справжні котики.
А трт пухнастики ходили довкола і приказували:
- А ми були кращими.
Так?

© Марія Солтис-Смирнова