Лесик на фермі
Лесик знову хвилювався. Тому погано спав.
- І чого ти крутишся, як в'юн, - питала мама, обіймаючи його.
- Я ж вперше піду з татом до села. На справжню ферму!
Лисиця й забула про це.
Усміхнулася, коли згадала, як сама вперше на ферму ходила, та й заспівала малому колискову.
Тато розбудив Лесика на світанку.
Ліс огорнув легкий туман. І лисенятку здавалося, що в тому білому морі вони будуть йти дуже довго.
Але згодом він почув:
- Ку-ку-рі-ку!
На високому паркані стояв півник Петрик і вітав сонце з новим днем.
Щось ти, Микито, нині рано. Ей, та ти нам ще одного сторожа привів?
Півень спустився додолу та й обійшов довкола лисеняти.
- Швидко ти виріс, малий. Ну, проходь.
За воротами було на диво шумно. Чотири курочки сперечалися, хто найкращу зернину з'їв. Раптом з дверей курника вибігло з десяток курчат. Спочатку вони злякалися незнайомця. А тоді побачили батька поруч і заспокоїлися.
- Ходімо з нами змія запускати повітряного! - пропищало найбільше.
І вся ватага разом з Лесиком побігли до горбочка.
Там, посеред трави, вже паслися три овечки і корівка Краса.
- Малята! Обережно! - кричав Лесик і намагався вихопити жовті клубочки з-під копит.
Тут з сараю вийшов індик. Розпишив хвіст, подивився звисока спершу на курчат, тоді на лисеня:
- Та не хвилюйся ти. они, хоч і малі, добре знають, де можна гратися, а де ні. Ходімо, я тобі краще ферму покажу.
І він поважно пішов вперед. Там на невеличких грядках порався кролик Вухань.
Щось цього року моя морква погано росте.
Біля нього поливали капусту дві кізоньки.
А збоку відпочивав кінь Чорногривий, бо щойно закінчив носити воду.
- Стривайте! А розкажіть мені, як ви в лісі опинилися всі, будь ласка.
У загороду увійшли мокрі гуси. Найбільший гусак підійшов до гостя, а тоді сказав.
- Колись дуже давно на узліссі жила старенька бабця. Всі ми її любили і оберігали. Та від старості не врятуєш. Тому залишилися геть самі. Розлучатися ми не хотіли, шукати нових господарів не знали де і як. Тому перебралися до лісу…
- А тата мого звідки знаєте?
- Колись він дістав по носі моїм копитом, - засміявся кінь. - Тому, коли побачив нас у лісі, погодився нам допомагати.
- А мені можна? - з надією запитав Лесик.
- Так! Так! - запищали курчатка, які вже сюди добігли.
З того часу лисеня приходило на ферму щодня.
©Солтис-Смирнова Марія Петрівна