Як Івасик вчився читати

Три дні Івасик сидів над книжкою і не міг зрозуміти, що робити з тими літерами.
"Букварик" врешті-решт розсердився і те, що щойно лежало в акуратних рядочках, утворило на сторінках справжній безлад.
- Скільки можна просто сидіти над книжкою?! Її ж читати потрібно!
Іванко аж злякався.
Це хто говорить.
- Я ще не вмію. Книжку двоюрідна сестричка лишила. А мені стало цікаво. От я її й відкрив.
"Букварик" подивився уважно на хлопчика. Малий. Але навчити можна.
- Будемо вчитися читати?
- Так! Так! - зрадів Івась.
І перед його очима застрибали на радощах літери.
- Це голосні. Їх добре проспівувати. А, О, У, Е, И, І! Я, Є, Ї, ю - особливі, бо відразу позначають два звуки...
- А то що за велика купа?
- Решта літер, приголосні. Ану всі шикуйтеся!
Алфавіт пострибав перед дитячими очима і перетворився у один рядочок.
- Голосні з приголосними разом утворюють склади.
Д підсунулася до Е, О притулилася до Н, Т і У взялися за тоненькі ручки.
- А склади все перетворюються у слова.
Іванко дивився, як поруч зтали Д, У, і Б.
- Ось ДУБ. А для того, щоб прочитати "мама" треба дві літери А і М.
Хлопчик намагався дуже уважно слухати і запам'ятовувати.
Але ось до кімнати усійшла бабуся. І магія зникла.
- Що, онучку, над "Бцквариком" сидиш. Навчити тебе читати? Зможеш тоді силу-силенну сам книжок прочитати.
- Так.
І Івасик старанно вчився. А, коли приїхав додому, прочитав мамі рецепт його улюбленого пирога.
І вони разом пішли його пекти.

©Марія Солтис-Смирнова