Лев, що мріяв стати королем

Поблизу одного королівського палацу жив Лев.
Щодня він слухав музику звідти, нюхавн смачні аромати з вікна кухні та дивився скільки народу йшло вшанувати короля.
Лева захопив такий смуток, що не він він користується пошаною. Адже він теж був хорошим королем.
Тому, коли випала нагода впіймати короля на прогулянці, Лев нею скористався.
- Проси, що завгодно, тільки не їж мене, - сказав король.
- Я хочу стати Королем.
Полонений зняв свою корону і надів на лев'ячу гриву.
- Гаразд. Але запам'ятай: ти не маєш права знімати корону впродовж цілого дня.
І король пішов на прогулянку. Він так довго не відпочивав від королівських справ.
Натомість лев попрямував до палацу.
Спочатку охорона не хотіла його пропускати. Але, коли побачили корону, зрозуміли, що Лев - їхній король.
Він відразу пішов на кухню. Кухарі питалася, що приготувати, але король цього не знав.
- Дайте хоч щось смачне!
Тільки ні грибний пиріг, ні печена картопля, навіть вершково-полуничний мус не смакували новому королю. А вони були улюбленими стравами його попередника.
- Прийом починається! Прийом починається! - залетіли слуги на кухню і виштовхали нового Короля з-за столу.
Голодному Левові це не сподобалося. Але, поки на голові корона, він не може стати хижаком і прям кнути на весь палац.
Тому король, важко зітхнувши, пішов слідом за словами.
- Ваша Величносте, мій сусід посадив картоплю на на моєму городі. Город же мій, значить і картопля моя. А сусід проти. Розсудіть нас.
У лева розболілася голова. Корона тиснула. Йому геть пере хотілося бути королем. Та що вдієш?!
- Поділити навпіл! - сказав він.
Сперечатися з королем сусіда не стали і мовчки вийшли з зали.
Замість них зайшла жінка:
- Ваша Величносте, рятуйте. Коза-годувальниця рятувала нас своїм молоком три роки. А зараз підбила ніжку і геть не ходить: їсти не їсть, молока не дає.
- Забити і принести королю, - сказав голодний Лев.
- Але вдома п'ятеро малих дітей залишаться голодними! - жінка почала голосити.
А король не знав, як правильно вирішити цю проблему. І кози йому скуштувати хотілося. Але ж не залишати голодними п'ятеро дітей.
- У наших стайнях є кілька молоденьких кіз. Звичайно, надій невеликий. Але з голоду геть не помруть, - підказав королю радник.
- Ми поміняємо хвору козу на молоденьку з королівських стаєнь.
Задоволена таким рішенням пані вийшла.
Радник дивився на Лева-короля. Мудра заміна їхньому. Хоча спочатку його всі боялися. Хтозна, може він, як справжній хижак, усіх перегризе.
Раптом замість короля озвався його шлунок. І радник побіг на кухню. Він знав, що у повара завжди є печеня з м'ясом.
Ситий король разом із радником вирішували справи аж до вечора.
Втомлений Лев вийшов на прогулянку королівським парком. І побачив там біля ставка справжнього короля.
- Ваша Величносте, заберіть корону. Виявляється, це заважка для мене ноша.
- Але мені сказали, що ти чудово справився з нею. Тому пропоную раз у місяць ставати королем, щоб я міг відпочити. І щоразу в палаці тебе чекатиме найсмачніша печеня.
- Домовились!
Король одягнув свою корону, а задоволений і вільний Лев помчав додому. Відпочивати.

© Марія Солтис-Смирнова