Перший сніг

У лісі було дуже тихо. Темні дерева сонно похитували гілками в такт вітру, який дув дуже легенько, щоб не розбудити нікого й нічого.

Та в цей час на горизонті з'явилась темна хмара, яка швидко закрила всі зірочки і сховала сріблястий ріжок місяця.

Вона трохи розгнівалась на землю, бо її вітер ганяв по небу, а внизу все мирно спало.

Тому хмара вирішила розбудити землю.

Вона хотіла полити її крижаним дощем.

Але на вулиці було так холодно, що замість краплинок дощу з неї посипався легкий пухнастий сніг.

Він лагідно вкрив землю тоненьким покривалом, притрусив останні листочки на деревах. Та навіть трохи здивувався, бо серед жовтого й червоно-коричневого деякі дерева були вбрані у яскравий зелений одяг.

І лише тоді хмара помітила сніг, як її сили ослабли і легеньке світло місяця осяяло сонну землю. Втомлена хмара поспішила додому на відпочинок. А за нею потяглися й зірочки.

Місяць же мав дочекатися свого старшого брата - сонця.

Лагідне сонечко хотіло зігріти холодну землю, та замість цього перетворило біле покривало у мільярди розкиданих коштовних камінчиків, що вигравали в сонячних променях всіма кольорами веселки.

Цей блиск швидко розбудив лісових звірів.

Зайчик Сірячок вибіг з нірки, де солодко спав цілу ніч і не повірив свїм очам: вся земля була біла, і на ній залишалися сліди. Він був маленьким, сніг бачив вперше. Тому й не знав малюк, що легенький вітерець - великий друг лісових звіряток. Він замітає на снігу сліди, щоб хижаки не знали, де ховаються маленькі зайчики.

Тут у Сірячка щось впало згори. Це його подруга - білочка Руденька саме прибирала на гілці, що веде до її дупла. Та й не подивилась вона, що внизу Сірячок гуляє.

Білочка була старша за свого друга, сніг вона бачила ще попереднього року, Тому вирішила показати товаришу кілька ігор.

Вона швиденько спустилась вниз і разом з зайчиком побігли на галявину.

Там звірята ліпили снігову бабу та гралися в сніжки.

Але сонечко припікало все сильніше, тому через кілька годин снігу не залишилось.

Сірячок з Руденькою пішли хутко додому, поки їх повністю не намочили велетенські краплини, що падали з дерев.

Зайчику сподобався сніг, а подруга сказала, що він скоро знову випаде.

І тоді друзі зліплять ще одну снігову бабу.

Ура!!!

Шкода лише, що для неї потрібна морквина. А Сірячок дуже любив моркву. Може ніс з чогось іншого зробити?

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна