Довга подорож поїзда

Сьогодні іграшковий майстер робив заводного паровозика.
Та готовий червоний паровоз з жовтеньким гудком і оранжевим дашком виглядав так самотньо, що умілець відразу ж вирішив змайструвати і кілька вагончиків.
Один з них був вантажним і туди можна було б жось насипати чи посадити якусь іграшку.
Інший вагончик був пасажирським. Майстер зробив його відкритим, а в крихітні крісла посадив лялечок і звіряток.
Третій вагончик був розмальований під буфет, а з великого віконечка посеред вагону виглядала намальована голова ведмедя-повара. В руці він тримав полуничне морозиво, яке справді пахло ягодою, бо умілець додав до фарби краплину ароматизатора.
Але всі вагони були різного кольору: вантажний - зелений, наче листя на деревах влітку, пасажирський - блакитний, як небо у сонячну днину, а вагон - буфет був світло фіолетового кольору, як ожинове морозиво, яке так полюбляв іграшковий майстер.
Ввечері, коли у майстерні залишились тільки іграшки, всі зібралися,щоб оглянути потяг.
Ляльки і ведмедики, зайці й маленькі мишенята хотіли на ньому покататися.
Поїзд возив усіх.
Втомлені іграшки згодом теж лягли спати.
Вранці майстер почав складати свого кошика на ринок.
Він гарно впакував новенького потяга і поклав його з самого верху.
Сьогодні на вулиці було людно. Всі кудись поспішали.
Умілець повільно крокував вулицею, спостерігаючи за вітром, що грався пожовтілими листочками.
Його раптом хтось боляче штовхнув: поруч пробігав якийсь парубок.
Від поштовху коробка з потягом звалилась з кошика.
А тут дядечко на велосипеді не помітив її і відштовхнув ще далі.
Бідна коробка не витримала стількох ударів і розвалилась.
Симпатичні яскраві вагончики привернули увагу молодої жінки.
Вона підняла потяг і оглянулась довкола: чи ніхто не шукає загубу.
Та майстер вже доходив до ринку. А помітив він відсутність коробки лише тоді, коли почав розкладати іграшки.
Жінка забрала потяг додому: вона вже кілька днів думала, що купити племіннику на іменини.
Через кілька днів новий господар тримав подарунок у руках.
Але цей хлопчик відразу ж захотів перевірити поїзд на міцність - і запустив його в стіну.
Паровозику було боляче, а ще він образився на господаря, бо думав бути його другом.
Засмучений паровозик сховався під шафу, а іменинник почав гратися іншими подарунками.
Ображених за цей вечір іграшок було три: новий ведмедик відразу ж почав малювати з господарем стійкою фарбою, тому лапи його раптом стали яскравого салатового кольору; маленька машинка не захотіла їздити по килиму - і залишилась без коліс, а потяг хоч випробування на міцність пройшов.
Він запропонував друзям втекти від поганого господаря.
Тієї ж ночі нові друзі виїхали ввечері з квартири відразу за котом Васьком, що пішов на прогулянку.
Вечір вже зовсім господарював на вулиці, посипаючи синє небо дрібними зірочками.
А потяг з машинкою і ведмедиком прямували...
І куди ж вони їхали?
Потяг хотів знайти хорошого господаря, ведмедик - тепле ліжечко, а машинка - нові колеса.
Всі дружно вирішили пошукати майстра, щоб машинка знову могла їздити.
Мандрівникам пощастило: вже на наступній вулиці потяг побачив у вітрині знайомі іграшки.
Та ночувати довелося під дверима.
А вранці майстер, коли вже зібрався нести товар на продаж, відчинив двері, то побачив і загубленого потяга і його нових друзів.
Він акуратненько обробив лапи ведмедику, і ті знову стали коричневими, а машинка отримала нові колеса.
Умілець гарно помив поїзд і знову поклав його до коробки.
Він не хотів розлучати нових друзів, тому всім покупцям говорив, що ці іграшки продаються лише разом.
Купив яскравого поїзда старенький дідусь, що саме йшов у гості до свого маленького онука.
Хлопчику Максимку дуже сподобався дідовий подарунок.
Він возив на поїзді всі іграшки, а ведмежа поклав спати біля себе.
Адже навіть таким хоробрим хлопчикам потрібен друг, який би допомагав у сні боротися з піратами та шукати скарби.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна