Як Бурко прокидався

Під горбочком спав ведмедик Бурко.
Теплий барліг і солодка лапа сприяли тому, що ведмежа спокійно посопувало цілу зиму.
Аж поки...
Вгорі вже стікав потоками сніг, ранковий мороз змінили пташині пісні, а Бурко й далі спав.
- Так не годиться, - міркував його друг, борсук Смужка. - Я вже тиждень тому прокинувся, а сонько Бурко й далі спить!
Та будити товариша не хотіли, бо невиспаний ведмедик - вередун ще той.
- То влаштуємо біля барлогу концерт, - запропонував їжачок Коль.- Пташки співатимуть.
Він покликав зозулю і шпака, котрі вже повернулися з теплих країв, і попросив у них допомоги.
- Спочатку співатимеш ти, жайворонку, Тоді куватиме зозуля. А потім і шпак долучиться, - обговорював Коль ідею з птахами.
Зозулька спочатку думала заперечити, адже вона й серед ночі може закувати, але на неї дивилися з такою надією, що вирішила: хай так і буде.
Наступного ранку зайці і миші, що жили поруч із ведмедиком, дивувалися близьким пташиним співом.
А Бурко й далі спав.
Та ввечері, коли шпак вже охрип від співу, і борсучок приніс йому теплого чаю, з барлоги вийшов заспаний ведмідь.
- Невже, весна прийшла? Мені сьогодні цілий день співочі пташки снилися.
- Це не сон, - показав Смужка на пернатих співаків. - Весни вже прийшла.

©Солтис-Смирнова Марія