Клаптики весни

Весна вперше йшла по землі після відпочинку.
За її ногами де-не-де залишалися острівки колись білого снігу.
- Весно, Весно, А чого ти лишаєш ці клаптики? - спитало Зайченя.
- Щоб підсніжника і проліском добре було рости.
Далі за Весною з'явилися дрібненькі зарості зеленої трави.
- Веснонько, а навіщо ці зелені клаптики? - не відставав вухастик.
- Щоб звірята мали чим поласувати, - відповіла вона.
Ось на гілках верби набубнявіли котики.
- А вони для чого?
Не встигла Весна відповісти.
- Ура, цвірінь-цвірінь, вже й Весна прийшла!
Роздивився Зайчик - а він і сам увесь у клаптиках Весни - шубка біла змінюється на сірувату.
- Які важливі ці клаптики. Дякую тобі, Веснонько.
І він більше не чіплявся з запитаннями, а дивився і слухав як весна змінює світ.

© Марія Солтис-Смирнова