Лист Літу

Зайчик Куць рюмсав над листком. До нього підбігла білочка Руся і спитала стурбовано:
- Куцику, що з тобою?
- Та мама каже, що Літо вже йде. Хочу йому листа прощального написаааати.
- І чого плачеш?
- Бо... Бо... Добре влітку було. Тепло. Грався з тобою, їжачком Голочкою, борсучком Борисом, єнотиком Ласуном... А як нас ведмедик мишко вчив рибалити?! Чи лисичка Рудка сліди замітати?!
Солоні сльози завмерли на півдорозі до носа.
- Так! Чудова і нас компанія. То, може, подякуй Літу за це?
Вушка зайчика стали сторч, оченята загорілися, і він написав:
"Дякую, Літо, за все! Чекатиму тебе разом з друзями наступного року!"
Вітер підхопив листочок. І Куць зрозумів, що цей листоноша обов'язково вручить листа Літу.
За два дні зайчику крізь сон почулося: "Я повернуся. Здивуйте мене!"
Вуханчик подумав: "Чим можна здивувати Літо? Але вони з друзями обов'язково придумують."
Тільки пізніше. Зараз треба спати, щоб вирости.
"Точно! Вони всі виростуть! Оце Літо здивується."
І малюк знову солодко заснув.

© Марія Солтис-Смирнова