Дім для Су

Блим-блим. Очі Пу призвичаїлися до вечірнього сонця і вже могли щось роздивитися. Сьогодні сова побачила Лу.
Велика полярна сова була її далекою родичкою з півночі. Але сюди вона з'являлася лише тоді, коли щось мало статися.
- Що цього разу?! - з роздратуванням спиталася Пу.
- А чого зразу щось погане? Я прилетіла просто тебе провідати і показати цей ліс йому.
За спини Лу вийшло маленьке біле совеня.
- Знайомся, Су. Я підібрала його кілька днів тому на березі моря. Ледь врятувала від вітру що намагався його віднести до води.
- Яке миле! Лу, полетіли! Покажемо йому ліс!
Спочатку всі троє відвідали бабусю Вул. Її правий бік був білий, як Лу, а лівий коричневий, наче Пк.
Тоді показали Су лісовий потічок і ставок, познайомили з бобрами та єнотами, що жили неподалік.
- Може, ми тут залишимося жити? - спитало совеня, коли всі втомилися і сіли пити чай з галасливими лісовими мешканцями.
Білки, зайці, миші притихли.
- Звісно. Тільки в нашому лісі заборонено полювання!
- Я, я, я... Лу, як воно називається? Вегетаріанець!
- Тоді залишайся, якщо хочеш!
Су на радощах злетів над галявиною.
А за мить лісом понеслося "у-у-у".
Луна загубила "Ра", але цього вже ніхто не помітив.

© Марія Солтис-Смирнова