Купальські змагання

Ох і Ех сиділи обабіч пенька. Вони чекали свого чаю, який заварювали повітрюля Люта й мавка Диво на лісовому вогнищі.
Потерчат до нього не підпускали, бо вони, неначе метелики, відразу кидаються у вогонь.
Але малюки-світлячки ще звечора взяли свої улюблені горнятка із шкаралупок горіхів ліщини, назбирали туди запашної м'яти, малини, липи та дикої вишні. Духмянець йшов лісом такий же що зараз і водяник з русалками прийдуть на чаювання.
Але чаю Оху і Еху ще не принесли.
- Ох!
- Ех!
Зітхали крихітні потерчата, поки повітруля не принесла їм їхні горнятка. Обої вдихнули і випили по ковточку смачного напою. Та відразу й поснули. Не чули малі, як довкола зібралися водяник з русалками, лісовик, мавка й повітруля.
- Хотіли чаю вони! - схвильовано казала Люта. - але геть забули, що липа з м'ятою сон навіюють.
- доведеться без них грати! - твердо заявив лісовик і дістав шашки-камінці.
Пеньок слугував дошкою. І змагання на шість лісу почалася. Без торішніх чемпіонів, які тихо спали під розквітлою папороттю.

©Марія Солтис-Смирнова