Добра Синичка

Наближалася зима і Синичка перебралася ближче до людей.
Навпроти її розлогого дерева на вікні двійко дітей прилаштували годівничку.
- Насіння для голуба й горобця, а для синички свіжого сальця, - наспівом коментувала дівчинка поруч, насипаючи на дно смаколиків.
Зраділа Синичка - тут вона голодною не буде.
Подзьобала і зерняток, і сала, та й полетіла по місту друзів шукати.
То там, то тут теж побачила годівнички. Але пташок значно більше!
- Я ще сьогодні, ців-ців, не снідав нічого, ців-ців, - сказав Горобець, що сидів на пустій гілці горобини. - Кудись поділися всі ягідки.
А внизу біля лавки зібралися три голуби, що перебирали лушпиння:
- Хоч би одну крихту! Хоч би насінинку!
Спочатку Синичка вирішила просто поділитися їжею.
Але вона прилетіла до своєї годівнички, і зрозуміла, що більше ніж гілочка з ягодами донести до голодних птахів не зможе.
Тому повернулася і заспівала:

- Цвінь-цвірінь, цвінь-цвірінь,
Всі за мною поспішіть.
Біля дому в годівничці,
Буде всім вам по зернинці.

Двоє дітей із захопленням дивилися, як до їхньої годівнички прилетіла зграйка птахів.
Вони поїли смаколиків і подякували господарям піснею.
І Синичка співала теж. Бо взимку без годівничок птаству буде важче.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна